Українська
+38 068 889 89 89
+38 044 223 28 95
00380689869898 (汉语)
00380930552240 (لغه العربية)
00380930552240 (باللغة العربية)
Зв`язок з нами

Наші ліцензії

Історія пацієнта K.S.

Стать: чоловіча
Вік: 6 років
Країна: Швеція
Дата лікування: 4-5 квітня 2012 року

Діагноз:Діагноз: аутизм

Через два дні після лікування стовбуровими клітинами в Центрі “ЕмСелл” батьки хлопчика написали нам такий лист:

“Привіт усім,

дякую за ваш лист, у нас все гаразд!

Ці декілька днів К. був гіперактивний, він постійно бігав і стрибав, ще й при цьому голосно кричав, а ми усіма способами намагались його заспокоїти — і виходили на довгі прогулянки, і купали його у ванній.

Подорож додому минула краще, ніж ми очікували. У літаку К. поводив себе спокійно, він знав, що ми повертаємось додому. Але коли м вже були на пересадці в Амстердамі, то почав вимагати, щоб ми сідали на перший же літак, а коли зрозумів, що нам доведеться декілька годин чекати нашого рейсу — почав панікувати та просидів 40 хвилин на підлозі. Він узагалі не любить чекати.

Від того часу як ми повернулись додому, К. ставав все спокійнішим і спокійнішим. В нього більше не сіпалось обличчя (таке траплялось лише в останній день лікування), та й взагалі він менше смикається уві сні. Тепер коли К. спить, то глибоко вдихає через ніс, раніше були лише неглибокі вдихи.

Проблема з закрепами так і не вирішилась. Схоже на те, що він спеціально терпить і навмисне тримає в собі. Я пробую дуже багато способів, щоб він почав ходити в туалет регулярно: даю додатково магній, вітамін С і слідкую, щоб він пив багато рідини.

К. став набагато терплячішим. Через два дні після повернення з Києва ми ходили у гості до друзів і навіть провели там 5 годин, а для К. - це дуже довго. Ми їхали до друзів десь приблизно годину, і син замість того, щоб грати у Нінтендо, як зазвичай, був дуже активний і зацікавлений усім, що бачив за вікном автомобіля.

Сьогодні був його перший день у школі. Він, як правило, дуже нетерплячий, не може чекати, сам одягає куртку, шапку і прямує до воріт на пів години раніше за всіх! Сьогодні вранці він без жодних проблем гарненько одягнувся і вийшов разом із татом і сестрою.

Але найкраща новина — це те, що К. постійно розмовляє, навіть у туалеті, і кожного разу чекає моєї реакції (дивиться так ніби думає “мама, твоя черга говорити”). Він говорить слова обома мовами, щоб показати мені, що він знає їх як шведською, так і англійською. К. також показує мені, що він не просто вимовляє слова, а й розуміє, що вони означають. Наприклад, у нього на Ipad є пазл на тему Хелловіну, він складає зображення привида, а потім приходить з білим аркушем, підіймає його над головою і каже “привид”. А коли складає пазл скелета, то після цього одягає костюм із намальованим скелетом, що ми купували йому на Хелловін, і каже “скелет”. Він почав називати продукти, що є у холодильнику, наприклад, знає де помідор, морква, картопля, лимон, яблуко, сир тощо. Це чудово, коли він не зустрічався з цими людьми понад два роки. А коли ми були у друзів, то він зміг встановити з ними контакт, вголос перерахував, що лежало у тарілці з фруктами. Я вважаю, що це чудово, адже він кілька років взагалі не звертав увагу на людей.

Тож ми дуже раді, що вже так швидко бачимо покращення! Ми знаємо, що настав час докласти чимало зусиль вдома, а також особливо контролювати харчування. Він ходить у дуже хорошу школу, по 6 годин на день індивідуально займається з досвідченими викладачами, буде цікаво подивитися, що вони скажуть про його зміни (звичайно, вони нічого не знають про лікування).

Ми знову хотіли б подякувати чудовим лікарям Центру “ЕмСелл” за їх професіоналізм та за скрупульозність, а також перекладачу Ірині за якісний переклад та турботу.

Ми будемо підтримувати зв’язок та повідомимо вас про будь-які зміни.

З найкращими побажаннями,
L. S.”

Через два місяці після лікування батьки К. написали нам такого листа:

“Дорога Валентино,

Минуло вісім тижнів відколи К. пройшов лікування стовбуровими клітинами, і ми в захваті від ефектів. К. підріс і виглядає дуже здоровим хлопчиком, багато посміхається. Він став набагато спокійніший, для нас це величезне диво, тому що раніше нас дуже хвилювала його агресія. Відповідно він краще поводиться у школі, навчився концентруватись на заняттях, а не лише гратись, чи неконтрольовано бігати туди-сюди.

До лікування К. знав дуже мало слів (приблизно 50), а зараз він почав без упину говорити, та й загалом словниковий запас помітно розширився (тепер я навіть не можу точно сказати скільки слів він знає). Крім того, йому здається дуже веселим казати ці слова обома мовами. Зараз К. почав вже правильно складати слова в речення, навчився виражати свої думки. Наприклад, він може вказувати рукою на другий поверх і казати “там бабуся спить”, або коли хтось заходить в кімнату він каже “привіт”. А найприємніше те, що синочок почав казати мені “дякую”. Важливо те, що тепер він може сказати все те, що він хоче. І це справді чудово!”

Вчителі в школі задоволені прогресом К., часто мені тепер кажуть, що їм подобається з ним працювати, адже тепер у них з ним з’явилась взаємодія.

Значно покращився сон, тепер він може проспати всю ніч. А я з виснаженої мами перетворилась на щасливу.

Ще два тижні тому я була на межі нервового зриву, я більше не розуміла, як нам навчитись контролювати агресію сина. Але зараз все змінилось! І ті покращення, про які я написала вище — це дуже величезний прогрес. Хороший сон, зменшення проявів агресії, покращення мовлення...вау! Ви навіть не уявляєте, як ви змінили життя всієї нашої сім’ї, і наскільки ми вам за це вдячні.

Ми тепер думаємо про те, щоб знову приїхати на лікування, якщо ви рекомендуєте його нам.

Дякую вам,
L.S.”

Через 10 місяців після лікування стовбуровими клітинами мама пацієнта написала нам такий лист:

“Привіт, Валентино,

Дякую Вам за лист, у нас все гаразд!

Минуло уже 10 місяців після лікування, але покращення все ще залишаються. Син добре спить вночі, і тільки це уже робить життя нашої сім’ї значно легшим. Я не така втомлена як раніше, тому змогла повернутись до роботи. Тепер, якщо К. і проявляє агресію, то я можу знайти з ним спільну мову і заспокоїти його.

Вчителі дуже задоволені прогресом у навчанні. К. тепер знає алфавіт двома мовами, а також навчився писати слова. Він складає короткі речення двома мовами, звісно, це не ідеально побудована думка, але вже і не ті одиничні слова, що були раніше, до лікування.

К. відвідує хорошу школу, та і я роблю все можливе, щоб розвивати його, також дуже ретельно слідкую за його харчуванням.

Добре, це все, можливо, я щось забула написати, але ми збираємось до вас знову, тому поспілкуємося уже в Києві. Передайте усім привіт.

Скоро побачимось.

З найкращими побажаннями,
L. S.”